Авіабудування на заводах Терещенка, Матіаса та Адаменка
(Частина 2)
В Україні будували літаки і на інших, менших заводах ніж завод Анатра.
Федір Федорович Терещенко – представник третього покоління династії цукрозаводчиків Терещенків, піонер авіабудування в Україні. Він був організатором одного з перших невеликих авіаційних підприємств, де на початок Світової війни будували винищувачі власної конструкції (два літаки за місяць).
Федір Федорович Терещенко, 1916р.
Освіту Федір Терещенко здобув на механічному відділенні Київського політехнічного інституту (КПІ), який на той час був одним із центрів розвитку повітроплавання, часто долучався до прослуховування лекцій в Політехнічному інституті в Шарлоттенбурзі.
В історії родини Терещенків була сторінка життя, напряму пов’язана з життям та роботою Федіра Терещенка над створенням авіавиробництва на Волині. Його шлях, як авіабудівельника розпочався з того, що з Франції Федору виписали власний аероплан «Блеріо-XI», а далі у його біографії з’явилась своя власна авіасторінка. У 1909 році Федір Терещенко на території садиби у селі Червоне створив свої перші «Авіаційні майстерні» та взяв на роботу 25 співробітників і почав втілювати декілька потужних проектів в історії літакобудування. Перше військове замовлення Терещенко отримав у 1913 році. Під аеродром він пристосував вигін для худоби площею 41 гектар.
З 1914 року авіаційні майстерні було реорганізовано на «Авіаційний завод Терещенка». Упродовж 1909-1916 років на заводі Терещенка було сконструйовано і збудовано вісім типів літаків.
Федір Терещенко був серед членів-засновників Київського товариства повітроплавання.
У 1914 році Ф.Терещенко разом з конструктором А.Пішофом спроектував і збудував моноплан під двигун «Рон» потужністю 80 к.с. Двигун мав обтічний кожух, що знижувало лобовий опір.
Біплан Ф.Терещенка і А.Пішофа
Випробування показали, що машина розвиває швидкість 135-140 км/год., до висоти 1000 м вона піднімалась за 3 хвилини. Розбіг при злеті становив 75-80 м, пробіг на посадці – 40-50 м. Запасу пального вистачало на три години лету. Пілот-випробувач, який виконав на літаку понад 200 летів, писав у звіті:
«Машина слухається керма добре, поздовжня стійкість добра, стійкість поперечна гірша, ніж у „Ньюпора“, і краща, ніж у „Фармана“… будова досконала, шасі міцне і добре, злет, політ і спуск легкі».
Було відзначено також добру конструктивну розробку літака. Як вада літака зазначався поганий візуальний огляд.
Біплан Ф.Терещенка і В.Григорева
Випробувач скаржився, що «бачить надто невеликий клапоть землі, що не дає повного враження про місцевість». На основі результатів випробувань склалася думка, що «апарат системи Терещенка добрий як для навчання, але для застосування у військовій розвідці не придатний».
На початку 1915 року Терещенко отримав замовлення на виробництво за французькою ліцензією літаків типу «Вуазен», однак вони виявилися невдалими: літаки не мали озброєння, а в їх конструкції були відхилення від прийнятих на той час стандартів, тому запчастини заводу «Дукс» до вироблених літаків не підходили.
У жовтні 1915 року пілот капітан Степанов, що випробував ці машини в бойових умовах, телеграфував у ставку: «Доповідаю, що французькі „Вуазени“ майстерні Терещенка мають дуже слабку обшивку, матеріал подекуди обвисає. Для бойових вильотів апарати не задовільні».
Налагодити виробництво військових літаків Ф.Терещенкові не вдалось. Військове відомство не дало цьому підприємству серйозних замовлень. На ньому було випущено лише декілька десятків літаків типу «Вуазен».
Разом з цим з ініціативи окремих промисловців того часу було відкрито й інші авіаційні підприємства. На базі фабрики сільськогосподарських знарядь грек Матіас у 1917 році створив авіазавод у Бердянську. Потужністю він мав дорівнювати таким заводам як Анатра або «Дукс».
Матіас дістав замовлення на виготовлення за французськими зразками 75 літаків типу «Фарман» із двигунами «Сальмсон» на 160-170 к.с. та 200 літаків «Спад». Планувалося, що з часом завод Матіаса доведе випуск літаків до 60 одиниць на місяць.
Моноплан Ф.Терещенка і С.Зембінського
До новостворених підприємств з будування літаків належав Кримський «Аероплановий механічний завод В.Ф.Адаменко» в Карасубазарі (зараз Білогорськ), який виконував закази Севастопольської військової школи авіації.
До осені 1917 року на підприємствах Матіаса й Адаменка було збудовано 46 літаків.
(Далі буде).
Текст підготував C. Дружинін, к.військ.н., доцент, пров.н.с. сектору ПМАіК
* При підготовці тексту (та ілюстрацій до нього) використана література:
-
- «Пам’ятки України: історія та культура», №3-4 1998р.
- Р. Мараев « Адаменко, Матиас и другие.» Авиация и время № 1, 2007г.
- С.Егоров «Для военных целей непригодны, но в будущем…» // Моделист конструктор. – 1984.-№11.
- Р.Мараев «В начале: Украина на заре воздухоплавания // Аэрохобби. 1992. – №1.
- П.Симоненко Понад вітрами: Григорій Чечет:документальна повість.-К., 1968
- П.Веселов «Дело само собой прекращено //Техника молодежи. – 1973. – №5.
- В.Богуслаев , П.Жеманюк, Г. Малахов и др. От поршневых – к газотурбинным. З., «Мотор Сич». – 2000. – №4.
- О. Чумаченко «Конструювання та виробництво авіаційних двигунів у Запорізькому регіоні 1950–1965 рр.» // Вісн. Нац. тех. університету «Харків. політех. інститут». Сер. Історія науки і техніки. 2014. № 59.
- А.Троценко «Історія цивільної авіації України» / Асоціація. “Аеропорти України” – К.,2004. – 637 с.