Герой війни, льотчик-випробувач, космонавт, вчений, письменник, громадський діяч, наш земляк – Георгій Тимофійович Береговий прожив яскраве життя і ніколи не гнався за славою.
Науковим співробітникам Полтавського музею авіації і космонавтики неодноразово доводилося спілкуватися з цією видатною людиною, бувати у нього вдома у Зоряному містечку. Він подарував музею багато особистих речей, фотографій, своїх книг із дарчими написами, документів. Їх можна побачити в експозиції музею.
Г. Т. Береговий народився 15 квітня 1921 р. на Полтавщині у селі Федорівка Карлівського району.
Батько космонавта, Тимофій Миколайович, на початку 20-х років працював зв’язківцем на залізничному роз’їзді Орчик. Мати, Марія Семенівна, все своє життя присвятила дітям. Їх було троє: старший – Віктор, середній – Михайло, молодший – Георгій. Родина мешкала у маленькому селі Федорівка. Сім’я була чималенька, жили дуже бідно.
У 1927 р. Тимофія Миколайовича Берегового переводять працювати в м. Єнакієве і сім’я виїздить з Федорівки.
Коли Георгій Тимофійович прийшов у загін космонавтів, позаду була Друга світова війна: 168 бойових вильотів на штурмовику «Іл-2», за що він був нагороджений кількома орденами і Зіркою Героя. Позаду була складна і небезпечна робота льотчика-випробувача: сотні годин, проведених наодинці з новими машинами. Позаду була Воєнно-повітряна академія. Попереду – штурм Всесвіту.
Шлях до загону космонавтів був непростим. Перепоною став вік. Відбирали хлопців до 30 років, а йому на той час було вже 40. Після польоту Гагаріна Береговий остаточно вирішує пов’язати свою долю з космонавтикою, де застосувати досвід льотчика-випробувача, набутий протягом багатьох років. Пройшло два роки очікувань перш ніж 43-річний Береговий, який мав за плечима 28 років льотної практики, був зарахований до загону космонавтів і розпочав тренування у Центрі підготовки космонавтів.
Спочатку Береговому було нелегко. Деякі молоді космонавти скоса дивилися на літнього, на їх погляд, льотчика.
Потім почалися інші проблеми – він важив 90 кілограмів. Це для космонавта забагато. Він намагався з’являтися у спортзалі або на гаревій доріжці раніше за інших, а уходити пізніше. Після наполегливих тренувань і дієти вдалося скинути 10 кілограмів. Артеріальний тиск став як у 25-річного, пульс знизився до стабільних 64 ударів за хвилину.
Підготовка до професії льотчика-космонавта розпочалася з парашутних стрибків. Вони дають космонавту навички, котрі знадобляться йому впродовж усього часу польоту на космічному кораблі. Падаючи, космонавт вчиться орієнтуватися у просторі, відпрацьовує координацію рухів в умовах, близьких до стану невагомості. З парашутом він мав справу і раніше. Однак якщо тоді ціль була одна – приземлитися, то тепер найбільш важливим і цікавим на тренуваннях став не момент приземлення, а вільне падіння у повітрі до моменту розкриття парашута. Цим космонавти і займалися. Тренувалися у затяжних стрибках, балансуючи руками і ногами під час вільного падіння, примушуючи своє тіло приймати різноманітні положення і набувати ті якості, котрі необхідні у кабіні космічного корабля в умовах невагомості.
На відміну від американців радянські космонавти здійснюють посадку не на воду, а на землю. Але не виключена ситуація, при якій сідати довелося б в океан чи море. Ніхто не знає, коли й над яким районом Землі в космічному кораблі може виникнути аварійна ситуація. З урахуванням цього космонавтів піддавали так званим «випробовуванням на виживання».
Друга проблема полягала у тому, що Береговий не міг плавати. Дехто вважав, що примусити себе у 40 з лишнім років подолати страх перед водною безодньою практично неможливо. Але він поплив. Поплив, коли подолав свої упередження про небезпеку, переосмислив і переоцінив власні емоційні стереотипи.
А далі були випробування у сурдокамері. 10 діб повного усамітнення і тиші. Успіх або неуспіх залежав від індивідуальних особливостей психіки конкретної людини, куди не тільки їй самій, а й найсучаснішій медицині зазирнути поки що не вдалося. Але він впорався. Випробування закінчилися успішно.
У розкладі дня була розписана кожна хвилина. Центрифуга, термокамера, барокамера, випробовування на виживання і, звичайно, навчання, вивчення теорії. Напевне ніколи раніше він не жив так різнопланово і цікаво. Він йшов до своєї мети, яка визначила його долю.
У кінці 70-х у радянській космонавтиці починається чорна полоса. 1966 р. помер С. П. Корольов. Роботи над новим кораблем «Союз» гальмувалися, конкуренти-американці стрімко випереджали. Уряд квапив конструкторів, ті поспішали, що призводило до нових помилок. Три перші безпілотні кораблі «Союз» через серйозні вади у конструкції завершили польоти аварійно. Було очевидно, що корабель до польотів не готовий.
І все ж 23 квітня 1967 р. з метою випробувань космічного корабля, відпрацювання систем і елементів його конструкції був запущений «Cоюз-1», пілотований В. М. Комаровим. Він повністю виконав складну, насичену багатьма експериментами програму. Під час спуску «Союз-1» успішно виконав гальмування у щільних шарах атмосфери і погасив першу космічну швидкість. Однак внаслідок ненормальної роботи парашутної системи на висоті 7 км. спусковий апарат знижувався з великою швидкістю, що призвело до загибелі космонавта.
Наслідком поспіху була не тільки загибель космонавта, а і фактична призупинка програми пілотованих польотів СРСР. До всіх негараздів додалася загибель у авіакатастрофі Юрія Гагаріна навесні 1968 р.
Конструктори і технологи ретельно дослідили причини того, що сталося. Надійність парашутної системи була підвищена. Після доопрацювань і удосконалень випробування були продовжені.
На Землі «навчити літати» космічний корабель неможливо. Був необхідний новий політ, «добро» на який ніхто не наважувався давати. Невдачі підкосили рішучість і впевненість, що панувала у радянській космонавтиці на початку 1960-х, та необхідно було діяти. У жовтні 1968 р. у космос відправився безпілотний «Союз-2» і «Союз-3» з космонавтом на борту, який мав перевірити роботу систем і конструкцій, провести стиковку кораблів у космосі, відпрацювати зближення і маневрування.
Пілотом «Союзу-3» був призначений Георгій Береговий – найстарший космонавт, єдиний, хто мав великий досвід льотчика-випробувача.
«Союз-3» стартував з космодрому Байконур 26 жовтня 1968 р. (саме у цей день 1944 р. указом Президії ВР СРСР Береговий був удостоєний звання Героя Радянського Союзу за 106 бойових вилітів). 47-річний Береговий на той момент був найстаршим підкорювачем космосу. Більше того, Береговий народився раніше всіх людей, які будь-коли перебували на орбіті і це досягнення залишиться за ним навічно.
Старт пройшов успішно, але на орбіті не все йшло за планом. На початку польоту Береговий мав провести радіопошук і стиковку із «Союзом-2», причому провести її у тіні Землі, за відсутності зв’язку. Зближення до 200 метрів пройшло нормально в автоматичному режимі, після чого наступив другий етап зближення у режимі ручного керування. Коли кораблі зблизилися до кількох метрів, двигуни відключилися. Деякий час кораблі йшли борт до борту, а потім «Союз-2» відхилився від встановлених параметрів стиковки. Береговий зробив ще кілька спроб стиковки, витративши практично все паливо, що було відведено на операцію, але успіху не добився.
Причина з’ясувалася пізніше. Виявилося, що космонавт заводив «Союз-3» на стиковку у «перевернутому стані». Власне, це була помилка не Берегового, а медиків, які на той момент не мали достатніх відомостей про вплив невагомості. На перших витках у космонавтів відбувається звикання вестибулярного апарату до умов невагомості, тому стиковка у ручному режимі є надзвичайно складним завданням. Береговий, відмінний пілот, в умовах земного тяжіння не міг стикнутися з проблемою, що виникла в нього на орбіті. Але навіть ця невдача виявилась корисною, адже лікарі й інженери врахували цей фактор у майбутньому.
Космонавтом було проведено низку науково-дослідних експериментів у космосі, перевірено маневреність корабля, ефективність роботи автоматики.
Він вперше проводив телевізійні репортажі з борту космічного корабля «Союз-3». Мільйони телеглядачів були свідками детальної розповіді космонавта про обладнання кабіни корабля і суміжного відсіку, призначеного для наукових досліджень і відпочинку. Телеглядачам було показано внутрішнє облаштування кабіни, пульти, за допомогою яких космонавт здійснює керування кораблем, розташування важелів керування, приладів, ілюмінаторів. Космонавт продемонстрував невагомість, випускаючи з рук переносну телевізійну камеру. За допомогою цієї камери телеглядачі могли спостерігати картину, яку через ілюмінатори бачить космонавт під час польоту космічного корабля: Землю з обрисами берегів і морів, хмарний покрив.
Новий корабель відрізнявся від «Востоків» і «Восходів» не тільки розмірами, внутрішнім об’ємом, новими конструктивними рішеннями бортових систем, але й комфортом.
Окрім кабіни з робочим кріслом, приладовими дошками, ручками керування, телеекраном, радіообладнанням для зв’язку із Землею і контейнером з недоторканим запасом води та їжі на випадок, якщо приземлення відбудеться не там, де намічено, на «Союзі» був ще спеціальний орбітальний відсік, де разом з проведенням різних наукових досліджень космонавт міг відпочити, пообідати, розім’яти м’язи, відіспатися. Відсік був витриманий у строгому діловому стилі. Повз однієї стінки був розташований зручний диван, напроти – своєрідний робочий кабінет зі столом і сервантом, де зберігалися продукти, аптечка, предмети особистого туалету. Поличка з фотокасетами і мікрофільмами, прилади для наукових дослідів. Портативна невелика кухня, для приготування космічного обіду або вечері. За це корабель прозвали двокімнатною квартирою, що літає.
Світ із захопленням спостерігав за польотом радянських космічних кораблів «Союз-2» і «Союз-3». Політ КК «Союз – 3» тривав майже чотири доби (три доби 22 години 50 хвилин 45 секунд) і закінчився 30 жовтня 1968 р. о 10 годині 25 хвилин. Георгій Береговий успішно приземлився у казахстанському степу. Програму наукових і технічних досліджень, які проводив льотчик-космонавт Г. Т. Береговий було завершено.
У листопаді 1968 р. Президія Верховної Ради СРСР нагородила Г. Т. Берегового другою медаллю «Золота Зірка» і в друге йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу за успішне виконання орбітального польоту та проявлені мужність і героїзм.
Георгій Береговий став двічі Героєм Радянського Союзу – єдиним, хто одержав першу «Золоту Зірку» за Другу світову війну, а другу – за політ у космос.
Льотчик-випробувач зумів приборкати «Союз», на якому дехто вже поспішив поставити хрест. Він був першим, кому вдалося повернутися із польоту в космос живим на ще не доведеному до ума кораблі нового покоління «Союз».
Сьогодні модифікована і вдосконалена версія «Союзу» доставляє космонавтів на МКС.
У кінці червня 1972 р. Георгій Береговий очолив Центр підготовки космонавтів і керував їм упродовж 15 років, можливо, найуспішніших в історії радянської космонавтики. Він залишив по собі багато наукових робіт в царині прикладної космонавтики, декілька книг спогадів і добру пам’ять друзів, колег, учнів.
Ольга Рямова, старший науковий співробітник Полтавського музею авіації і космонавтики