Наприкінці 2017 р. пішов з життя полтавець Микола Володимирович Моргун – колишній полярний льотчик, пілот гвинтокрилів і колекціонер. Пілотував гвинтокрили Мі-4, Мі-1, Мі-2, Мі-8, АК 1-3, SAFARI, ROBINSON-22 та багато інших. У льотній книжці М. Моргуна є запис про загальний наліт, що становить 11 тис. годин.
Народився Микола Володимирович у Полтаві 4 листопада 1951р. у родині фронтового військового льотчика. Під час Другої світової війни він воював на бомбардувальнику ТБ-3. Після смерті батька родина переїхала до дідуся у Великі Будища Диканського району. Семирічний хлопчик на все життя запам’ятав своє перше знайомство з небом – політ на літаку Як-12 у якості пасажира. Ця подія, стала доленосною для Миколи, бо зародилася мрія стати льотчиком.
Після закінчення полтавської середньої школи №19 вступити до Кременчуцького льотного училища Миколі не вдалося. Потім були два роки служби у Збройних Силах Радянської Армії. Аби бути ближче до авіації, після строкової служби він влаштувався на роботу до Полтавського авіазагону. Але на шляху до мрії з’явилася ще одна перешкода. До училища набирали кандидатів у віці до 20 років, а йому вже виповнився 21. Довелося проявити характер і добиватися своєї цілі. Микола Володимирович влаштовується на роботу у льотне училище спочатку до авіаційно-технічної бази, а потім – лаборантом на цикл двигунів.
Завдяки своїй старанності й наполегливості, був допущений до складання іспитів і успішно закінчив училище за спеціальністю пілота гвинтокрила. Згодом він здобув вищу освіту в Московському авіаційному інституті за фахом «Експлуатація авіаційних систем і комплексів».
Після закінчення льотного училища Миколу Моргуна направили у Вологодський авіазагін, де він працював 10 років і літав на гвинтокрилах Мі-2 та Мі-4. Потім він перевівся до Мурманського авіазагону.
Там остаточно загартувався його характер, проявилися найкращі якості мужньої людини і висококласного пілота.
Особлива сторінка його біографії пов’язана з роботою у Мурманському морському пароплавстві, де він працював командиром повітряного судна Мі -2 і командиром криголамної ланки і де опановував польоти у суворих умовах Арктики, польоти з палуби криголамів, польоти на плавучі бурові у Баренцевому морі, складні польоти в районах безорієнтирної місцевості.
Микола Володимирович згадував, що з 12-ти дизельних і атомних криголамів, працювати йому довелося майже на всіх, крім легендарного криголаму «Ленін», який на той час застарів за своїми параметрами і став музеєм на воді. Саме у цей період Микола Моргун набув безцінний і величезний досвід для полярного льотчика, завдяки чому у 1987 р. він був відібраний до складу високоширотної експедиції атомного криголаму «Сибір», під керівництвом відомого радянського дослідника Арктики і Антарктики Артура Чілінгарова. Першим завданням експедиції було дістатися Північного полюса і забрати звідти учасників радянської полярної дрейфуючої станції СП-27, котрі провели там понад рік. Другим – здійснити наукову експедицію на Північний полюс і провести там наукові дослідження. Третім завданням було висадити команду СП- 29.
7 травня 1987 р. експедиція відпливла з Мурманська. Екіпаж палубного гвинтокрила, яку очолював Микола Моргун, вів льодову розвідку і визначав безпечний маршрут для криголаму під час його просування до Північного полюса. Полярний льотчик розповідав, що криголам був здатний ламати лід завтовшки до 120 сантиметрів. Але ближче до полюса товщина льоду збільшувалася і досягала чотирьох метрів. Разом з гідрологом Р. О. Борисовим, який теж був на борту гвинтокрила, він мав відшукати розломи, пробоїни і тріщини в льоду, аби спрямувати криголам шляхом, що гарантував безупинний і безпечний супровід судна.
Вертоліт висів у повітрі попереду атомохода буквально цілодобово, що було виснажливо і небезпечно. За вагомий внесок в освоєння Півночі Миколі Володимировичу було присвоєне звання «Почесний полярник СРСР» з нагородженням «Почесною грамотою Державного комітету СРСР з гідрометеорології і контролю природного середовища».
17 травня криголам «Сибір» досяг Північного полюсу і став другим надводним судном в історії арктичного мореплавства, що в активному плаванні досяг Північного полюсу Землі, а Микола Моргун став другим українцем, хто посадив на полюсі свій гвинтокрил. Доречи – першим дістався Північного полюсу також уродженець Полтавщини, військовий льотчик полковник Олександр Бабенко. Він першим на вертольоті Мі-4 досяг Північного полюса. Це сталося в 1954 році. Завершивши переліт довжиною понад 5000 кілометрів, Олександр Бабенко понад рік працював на станції «СП-3» і в районах Крайньої Півночі. За цей час він налітав понад 300 годин, двічі вивозив в безпечне місце зимівників дрейфуючій станції «СП-3» і цінне обладнання з пошкоджених крижини.
26 березня 1991 р. Микола Моргун одержав свідоцтво пілота першого класу цивільної авіації і був допущений до польотів у складних погодних умовах. Опанував гвинтокрил Мі-8. Потім була робота на командних посадах з тренування і перевірки льотного складу під час підготовкидо польотів і на допуск до різних видів робіт.
Після виходу на пенсію йому запропонували посаду випробувача двомісних гелікоптерів АК 1-3, які розробляло і виготовляло Полтавське підприємство «Аерокоптер». Пізніше він очолював відділ сертифікації, а потім став начальником льотно-випробувальної станції.
Після закінчення курсів Микола Моргун працював інспектором з безпеки польотів і інспектором з розслідування авіаційних пригод та інцидентів в одній з харківських авіакомпаній.
У серпні 2004 р. на виставці авіаційної техніки у Харкові, де М. В. Моргун представляв гвинтокрил Полтавського підприємства «Аерокоптер», він познайомився з С. І. Сікорським, в минулому одним з керівників, а на той час консультантом, заснованої його батьком І. І. Сікорським, американської корпорації SIKORSKY AIR CRAFT. Дізнавшись про участь у виставці Миколи Моргуна, С. І. Сікорський попросив організаторів виставки познайомити його з цим мужнім полярним льотчиком, про якого чув від закордонних фахівців.
У 2007 р. цей же гелікоптер (АК 1-3) виконував польоти на міжнародному авіакосмічному салоні МАКС-2007, що є найбільшою виставкою авіатехніки у Східній Європі. Там були представлені практично усі авіаційні новинки військової і цивільної авіаційної техніки з близького й далекого зарубіжжя.
Понад 40 років Микола Моргун не полишав колекціонування значків з авіаційної тематики. Згадував, що почав збирати значки з 1973 р., коли після закінчення училища був направлений до Вологодського авіазагону. Причетність до авіації визначила напрямок захоплення молодого вертолітника.
Колекція, яку він збирав понад 40 років, налічує 516 значків, розміщених на 28 планшетках і оформлених з великим художнім смаком. Вони систематизовані по темах і хронології, в них відтворена вся історія становлення і розвитку авіації як СРСР, так і незалежної України. Серед них є ті, що льотчик отримував у якості нагород та ті, що він купував у різних куточках Радянського Союзу і які йому дарували друзі й знайомі.
Микола Володимирович – людина творча з широким колом інтересів. Його літературний дар розкрився у віршах і мемуарах. Любив малювати, писав картини олійними фарбами. Створив власними руками колекцію моделей гвинтокрилів і автомобілів.
Перебуваючи на заслуженому відпочинку Микола Володимирович упродовж кількох років працював у архівах, ретельно збираючи матеріали з 90-річної історії Полтавського авіазагону. Його книга «Полтавский обьединенный авиационный отряд. 1924-2014» побачила світ у 2017 році і була передана автором в дарунок Полтавському музею авіації і космонавтики.
Упродовж останніх років, він часто відвідував музей, ділився спогадами, консультував, дарував речі, які вже стали експонатами і завжди викликають жвавий інтерес у відвідувачів музею.
Величезний інтерес викликає карта з маршрутом високоширотної наукової експедиції атомного криголаму «Сибір», що відбулася у 1987 р. під керівництвом вченого-полярника А. М. Чілінгарова. Ця карта була виготовлена М. В. Моргуном спільно з авіатехніком Г. Н. Денисовим у кількості 20 примірників. Екземпляр, переданий музею, є копією особистого примірника Миколи Володимировича з усіма печатками, що використовувалися у поході, а також з автографами основних дійових осіб. Годинник учасника експедиції з дарчим написом, годинникова стрілка якого робить повний оберт за 24 години, наколінний планшет пілота і льотна форма. Ці речі поповнили експозицію четвертої зали музею.
21 серпня 2017 р., з нагоди 25 річниці Незалежності України, Микола Володимирович Моргун в урочистій обстановці передав Полтавському музею авіації і космонавтики свою унікальну фалеристичну колекцію. Він дуже хотів, аби молодь приходила до музею, дивилася, цікавилася, вивчала історію та етапи становлення і розвитку вітчизняної авіації і пишалася своєю країною з її потужними авіаційними і космічними традиціями.
Марина Окара – завідувачка сектору фондів Полтавського музею авіації і космонавтики
За матеріалами статті «Захоплення довжиною у життя полтавця Миколи Володимировича Моргуна»