25 січня 2023 року у нашому музеї відбулася презентація першої у цьому році експрес-виставка, яка була присвячена першому генеральному конструктору ракетно-космічних систем у колишньому СРСР Сергію Павловичу Корольову, з нагоди 116-ої річниці від дня його народження і до дня пам’яті вченого, що цього року відзначалося у 57-ий раз.
Біографія і діяльність Сергія Павловича Корольова добре досліджені істориками космонавтики. Тому просто нагадаємо про деякі факти – ті, в першу чергу, які пов’язані з Україною.
Сергій Корольов народився 30 грудня 1906 [12 січня 1907] року в українському місті Житомирі (тоді – Волинської губернії) у родині вчителя словесності Павла Яковича Корольова (1877–1929) і доньки ніжинського купця Марії Миколаївни Москаленко (Баланіної) (1888–1980). Хрестили його в Софійській церкві Житомира.
28 червня 1908 року родина Корольових переїхала до Києва, де батько отримав місце викладача в П’ятій чоловічій гімназії М. Стельмашенка. Він зняв для сім’ї невелику квартиру у флігелі будинку № 31 на Іванівській вулиці.
13 серпня 1910 року мати Сергія Корольова подала прохання голові Педагогічної ради Київських Вищих жіночих курсів про прийняття її на романо-германське відділення історико-філологічного факультету, і незабаром стала слухачкою цього факультету.
Після вступу Марії Миколаївни на курси сімейне життя пари, яке й до того не було безхмарним, розладилося зовсім. І вона переїхала жити до своєї сестри Анни, яка також знімала в Києві невелику кімнату у домі № 10 по Фундуклеєвській вулиці.
Маленького Сергійка восени 1910 року відправили до Ніжина до бабусі Марії Матвіївни (уродженої Фурси (1863–1940) і дідуся Миколи Яковича Москаленка (1842–1920)). Батько був украй розгніваний цим, подав заяву у Ніжинській суд, щоб йому віддали сина, однак отримав відмову. Офіційно Павло Якович розвівся з дружиною лише в 1916 році.
У Ніжині трирічний Сергійко був під опікою рідних. З їх допомогою вчився читати, їздити на велосипеді, грати в крокет, друкувати фотознімки, долучався до музики.
Проте спілкувався і зростав він головним чином серед дорослих. Друзів-однолітків у нього не було. Випускати його на вулицю боялися, оскільки батько погрожував забрати, вивезти сина.
Звісно, така ситуація впливала на формування характеру хлопчика, його поведінки.
Тоді у Ніжині відбулася незвичайна для тих років подія, яка справила велике враження на маленького Серьожу Корольова, і, напевно, мала вплив на його подальшу долю. 4 червня 1911 року до Ніжина приїхав один із відомих на початку ХХ століття льотчиків, популяризатор повітроплавання й авіації Сергій Уточкін. Його літак до Ніжина доправили потягом, на конях перевезли на ярмаркову площу і там підготували до польоту. Сергій Корольов з рідними став свідком польоту С. Уточкіна. Потім він із захватом розповідав про побачене своїй матері.
Влітку 1914 року настали важкі часи. У перші ж місяці Першої світової війни Сергій разом із бабусею і дідусем переїхали до Києва. Зняли квартиру у чотирьохповерховому будинку № 6 (тепер – № 3) по вулиці Некрасівській. І до Ніжина Сергій Корольов уже більше ніколи не повертався.
1915-го року Сергій вступив до підготовчих класів гімназії в Києві, а в 1917 році пішов у перший клас гімназії вже в Одесі, куди переїхали мама, Марія Баланіна, і вітчим – Григорій Михайлович Баланін (1881–1963).
В гімназії Сергій навчався недовго – невдовзі її закрили. Потім були чотири місяці єдиної трудової школи. Далі хлопець отримував освіту вдома – його мати й вітчим були вчителями, а вітчим, крім педагогічної, мав ще й інженерну освіту.
Саме тоді ж, у шкільні роки, Сергій Корольов зацікавився новою на той час авіаційною технікою. У 1921 році з друзями майже щодня бігав до місцевого аеродрому, спілкувався з льотчиками, авіаційними механіками Одеського гідрозагону. Вони відзначали, що хлопець виявив до авіаційної техніки виключні здібності. Був активним учасником авіаційного громадського життя: з 16-ти років – читав лекції з ліквідації «авіабезгграмотності», а з 17-ти років виступав як автор проекту безмоторного літака К-5, який офіційно захистив перед компетентною комісією і яка рекомендувала його до складання.
У наступні два роки (1922–1924) він навчався в Одеській будівельній професійній школі, одночасно з цим займаючись у багатьох гуртках і на різних курсах. З 1923 року Сергій Корольов став членом – Товариства авіації й повітроплавання України і Криму (ТАПУК). Збереглася його характеристика від цього Товариства: «Дана… Корольову С. П. у тому, що він у гуртку планеристів Губвідділу «ТАПУК» з червня 1923 р. брав активну участь в усіх роботах».
Вступивши у 1924 році до Київського політехнічного інституту за профілем авіаційної техніки, С. Корольов упродовж двох років опанував у ньому загальні інженерні дисципліни і став спортсменом-планеристом. Після закінчення першого курсу КПІ влітку 1925 року Сергій Корольов проходив практику на одному з підприємств міста Конотопа.
Восени 1926 року він перевівся на навчання до МВТУ.
За час навчання С. П. Корольов став відомим як молодий здібний авіаконструктор і досвідчений планерист. Він склав іспити на звання «ширяючого пілота», з успіхом захистив у грудні 1929 року дипломну роботу під керівництвом авіаконструктора Андрія Туполєва – проект літака СК-4. По закінченні МВТУ працював у Центральному аерогідродинамічному інституті (ЦАГІ). Проявив себе як авіаційний конструктор з непересічними здібностями, спроектувавши і побудувавши такі літальні апарати (ЛА), як планер «Коктебель», легкі літаки тощо. Вдалі льотні характеристики його ЛА були продемонстровані, зокрема, у ході планерних змагань у Коктебелі.
Після знайомства з науковими працями К. Е. Ціолковського й особистого близького знайомства з конструктором Ф. А. Цандером, у С. П. Корольова з’явилася ідея побудувати ракетоплан. Разом вони домоглися створення Групи дослідження реактивного руху (рос. «ГИРД») – науково-конструкторської лабораторії з розробки ракетних ЛА. Там були створені перші ракети на рідкому паливі «ГИРД-09» і «ГИРД-10». Розробку ракетних літальних апаратів Корольов з однодумцями продовжував у Реактивному науково-дослідному інституті у 1930-і роки.
Але пропрацював він над цією тематикою порівняно недовго.
У червні 1938 року С. Корольов був заарештований за шкідництво і участь у контрреволюційно-троцькістській змові. Піддавався «фізичним репресіям і знущанням слідчих», про що писав особисто у липні 1940 р. в одному з листів.
Його засудили до позбавлення волі – спочатку до 10-ти, а потім зменшили термін до 8 років.
С. Корольова достроково звільнили з ув’язнення у 1944 році. Його соратник і друг, у майбутньому відомий вчений-ракетник Ю. О. Побєдоносцев під свою відповідальність включив Корольова до списку фахівців, які мали здібності і повинні були займатися в Тюрінгії дослідження трофейних німецьких ракет ФАУ-2. Таку групу було сформовано і відправлено до Німеччини у 1945 році. С. П. Корольов проявив себе там таким здібним конструктором і організатором, що невдовзі очолив новостворений інститут, який займався ракетною тематикою. І це незважаючи на те, що з ув’язнення С. Корольова звільнили зі зняттям судимості, але без реабілітації.
Тільки 30 травня 1955 року він написав заяву до Військової прокуратури щодо реабілітації «за відсутністю складу злочину». Повністю С. П. Корольов був реабілітований лише 18 квітня 1957 року.
А в жовтні того ж самого 1957 року – лише через 5 місяців після реабілітації – під його керівництвом уже був запущений перший штучний супутник Землі.
З того часу почався етап активної «космічної» діяльності С. П. Корольова. В результаті він став Головним конструктором ракетно-космічної техніки. Розробляв балістичні, геофізичні ракети, штучні ступники, ракети-носії, проектував орбітальні станції, міжпланетні кораблі, планував пріоритетні програми освоєння Місяця (з середини 1950-х рр.), Марса (з 1959 р.) тощо.
С. П. Корольов пішов із життя 14 січня 1966 року.
Його життя і діяльність стали темою досліджень і публікацій багатьох фахівців.
Деякі ми маємо в нашій музейній бібліотеці. Їх у нас набагато більше, ніж ми сьогодні презентуємо (це і енциклопедичні, і довідкові, і науково-популярні видання). Ми ж пропонуємо вам ознайомитися з наступними:
– дві книги Ярослава Голованова, які він подарував музею і з яким ми спілкувалися особисто; перша книга – спроба написати наукову біографію Корольова; останню ж з них – «Корольов. Міфи і факти» – фахівці часто називають космічною (або корольовською) енциклопедією;
– книги «Отец», підготовлені і подаровані, на наше прохання, ПМАіК донькою Сергія Павловича – доктором медичних наук, професором, хірургом, лауреатом Державної премії, почесною громадянкою міста Корольов Наталією Сергіївною Корольовою. Вона подарувала нам два томи цього видання (загалом їх було видано три) – з дарчими написами музею У нас збереглася копія листа до неї з подякою від колективу музею за цей подарунок. Дозвольте мені зачитати декілька рядків з нього…..
– наукове видання енциклопедичного характеру «Імена України в космосі», яке було видане за ідеєю академіка Ярослава Яцків, під редакцією доктора наук, представниці комітету досліджень ракетно-космічної історії НАН України Ірини Вавилової. У книзі окремі статі присвячені Корольову. Це взагалі унікальне видання. Видане невеликим накладом. До того ж у «подарунковому» вигляді. Музею пощастило отримати цю книгу завдяки люб’язності академіка Я. Яцківа, якого ми просили про це.
Ми презентуємо також книгу, присвячену проекту С. Корольова щодо освоєння Марсу. Ця ідея свого часу дуже захоплювала Ф. А. Цандера, з яким тісно співпрацював С. П. Корольов. Пізніше ця ідея знайшла розвиток у корольовському проекті (надважкий міжпланетний корабель «ТМК» з РН Н-1 мав доставити екіпаж на Марс для досліджень).
На виставці можна побачити також книги дослідників історії космонавтики, письменників Петра Асташенкова, Олександра Романенка, які містять цікаву інформацію про діяльність і важливі факти з біографії Корольова.
Виставку не випадково було презентовано в експозиційному залі музею, присвяченому Юрію Кондратюку. За спогадами академіка Б. В. Раушенбаха, льотчиків-космонавтів О. А. Леонова, П. І. Клімука та інших фахівців, С. П. Корольов під час своїх розробок і здійснення ракетно-космічних програм користувався саме книгою нашого відомого земляка Ю. В. Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів».
Пістоленко І.О.,
завідувачка науково-дослідного сектору ПМАіК,
доктор історичних наук, старший науковий співробітник
На трьох світлинах:
«На книжковій виставці в ПМАіК, присвяченій С. П. Корольову».
Фото С. І. Олейніченка. м. Полтава, 25 січня 2023 р.