Однією з предтеч сучасної ракетної техніки є експериментальна ракета на гібридному паливі «ГИРД-09». Її було створено у 1930-ті роки, коли у різних країнах проводились активні дослідження і розробки у галузі ракетної техніки.
Ракета «ГИРД-09» була побудована за проектом досвідченого авіаконструктора М. К. Тихонравова, керівника другої проектної бригади конструкторського бюро Групи дослідження реактивного руху (ГДРР), очолюваної С. П. Корольовим.
«ГИРД-09» складалася з головного обтічника, приладового відсіку, корпусу (з незначною конусністю донизу) і хвостового обтічника. До корпусу кріпилися 4 стабілізатори, до основи корпусу для жорсткості і стійкості були приклепані обтічники. Обшивка мала поздовжні ребра жорсткості, в їх поглибленнях розміщувалися труби пускового станка. Корпус ракети – з дюралюмінію, обичайка – основна деталь камери згоряння – зовні покрита листовим азбестом, з шаром жароміцного покриття всередині. Двигун працював на рідкому кисні – згущеному бензині (желеподібному розчині каніфолі в бензині). За тиском у кисневому баку спостерігали за допомогою манометра.
Стартова вага ракети складала 18,95 кг, довжина – 2,4 м, діаметр – 18 см, вага корисного вантажу (прилади, парашут) – 6,2 кг, запас палива – 7,82 кг, тяга двигуна – 25-30 кг, час роботи двигуна – 15-18 сек., максимальна швидкість – 275 м / сек., розрахункова висота польоту – 1500 м.
Перший запуск ракети був здійснений 17 серпня 1933 р. на полігоні в районі селища Нахабіно.
Коли на стадіоні подається команда: «На старт!», – спортсмени-бігуни відштовхуються від стартових колодок і рвуться вперед. Ракеті, щоб почати політ, теж потрібна опора. Перші ракети, як і бігуни, спиралися на невеликі стійки-опори. Їх називали стартовим столом, тому пусковий станок схожий на стіл. На ньому ракета перевірялася, заправлялася паливом, а потім керування запуском здійснювалося з укриття (наприклад, бліндажа) в декількох десятках метрів.
Пусковий станок для «ГИРД-09» мав напрямні з труб довжиною близько 4 м. Коли тиск у кисневому баку досягав 13,5 атмосфер, підпалювався бікфордів шнур, приєднаний до викидача парашута. При досягнення запланованої висоти польоту головний обтічник скидався, і розкривався парашут, що розміщувався всередині головного обтічника.
Провідні конструктори виробу М. Єфремов і З. Круглова, бригада Є. Матисика підготували ракету до запуску, заправили її паливом. У підготовці і безпосередньому запуску «ГИРД-09», так само, як і у розробці проекту, брали участь керівник ГДРР Сергій Павлович Корольов (житомирянин за народженням, колишній студент КПІ; на фото він –– праворуч), його соратник Юрій Побєдоносцев (мешкав і навчався у Полтаві до 1926 року; на фото – ліворуч), інженер Михайло Кисенко (народився у с. Яблунівці на Лохвиччині) та інші українські фахівці.
Ракета досягла висоти близько 400 м. Розрахункова висота не була досягнута через певні проблеми з двигуном. Весь політ тривав 18 секунд, однак ці секунди стали достойною нагородою ентузіастам-ракетникам, довели їх спроможність розв’язувати складні науково-технічні проблеми, щоб зреалізувати ідеї К. Е. Ціолковського.
В результаті розробки та випробування «ГИРД-09» був отриманий безцінний досвід щодо робіт із рідинною ракетою, включаючи складні для того часу операції з рідким киснем у польових умовах. Запуск цієї ракети ознаменував народження нової галузі машинобудування. Тому копія «ГИРД-09», відтворена за «гирдівськими» кресленнями і виготовлена у масштабі 1 : 1 з «натурних» матеріалів на спеціальній фабриці «Зірка», нині по праву займає почесне місце в експозиції полтавського музею.
Пістоленко І.О.,
завідувачка науково-дослідного сектору
Полтавського музею авіації і космонавтики,
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник
04 червня 2020 р.