Росія ризикує отримати ще одну дорогу, важку і складну у виробництві одноразової космічної ракети, яка технологічно запізнилася приблизно на 30 років і тепер нікому не потрібна.
осійський “Союз-5” може стати дорогою і складною у виробництві нікому не потрібною одноразовою космічною ракетою / колаж УНІАН
Росіяни знову зірвали терміни випробувань нової космічної ракети “Союз-5” (також відома як “Іртиш”), з якою у них були пов’язані великі сподівання.
Колись ракету позиціонували як конкурента для Falcon 9 від SpaceX, що став майже повним монополістом на ринку комерційних космічних запусків.
Початок льотних випробувань “Союз-5” був запланований на кінець 2025 року з нового комплексу “Байтерек” на космодромі Байконур у Казахстані, який протягом десятиліть був головним космічним майданчиком РФ.
Запуск дуже чекали як спеціалісти, так і звичайні мешканці РФ, але він не відбувся. Самі росіяни назвали перенос термінів “корекцією”, додавши, що їх посунули через прохання партнерів, тобто казахстанської сторони.
Що б там насправді не було у відносинах між Москвою і Астаною, але випробування “Іртиша” вже давно перетворилися на фарс. Терміни постійно зсували – причому то вправо, то вліво.
Станом на сьогодні перший старт ракети намічений на 2026-й, але гарантій, що це станеться, немає.
Хроніка пікіруючого “Роскосмосу”: головні цифри
Ситуація із ракетою “Союз-5” добре відображає загальні тенденції у російській ракетно-космічній індустрії.
Якщо радянська космічна галузь була символом прогресу та руху вперед (наскільки це було виправдано − інше питання), то російська – давно стала символом застою, некомпетентності та банального “розпилу” бюджетних коштів.
Ситуацію не рятує ані пропаганда, на яку Кремль витрачає мільярди, ані невдачі інших гравців космічної індустрії, які, звісно, були, є і будуть у наступні роки.
Весь блиск тези про “передову космічну державу” розчиняється у повітрі, коли перед очима з’являються сухі цифри. За даними російського видання “Коммерсант”, у 2025 році Росія здійснила лише 17 запусків ракет космічного призначення.
Формально це третє місце в світі. Але на цьому гарні новини для “Роскосмосу” закінчуються, і починається сувора реальність. Все стає зрозумілим, якщо подивитися на показники світових лідерів.
Так, американці, які колись були у ролі наздоганяючих, у минулому році виконали 176 успішних орбітальних запусків, тоді як на рахунку китайців їх було 90. Загальна кількість пусків в обох випадках була навіть більшою, однак деякі з них завершилися невдало.
За кількістю орбітальних запусків Росія зараз перебуває на рівні… Нової Зеландії / фото – Роскосмос
Можна сказати простіше. За кількістю орбітальних запусків Росія зараз перебуває на рівні… Нової Зеландії.
“Роскосмос” втішає хіба що те, що у Новій Зеландії запускали надлегкі ракети від компанії Rocket Lab, які іноді називають “неповноцінними”. До того ж Rocket Lab має штаб-квартиру у США, тому нерідко її вважають американською.
Перша причина такої динаміки – нездатність РФ виготовляти супутники у значній кількості (іншими словами, запускати просто нічого).
Друга – неекономічні, неекологічні, а також складні у виробництві російські ракети-носії, які вже не потрібні комерційному ринку космічних запусків. Деякі з них, як от, наприклад “Протон”, Росія успадкувала від СРСР, тоді як ту ж “Ангару” створили вже після краху Радянського Союзу.
Як росіяни українську ракету копіювали
Перше, що треба зрозуміти: “Союз-5” – це не розвиток російських ракет “Союз-2.1а” чи “Союз-2.1б”.
Попри схожу назву, нова ракета не входить до відомого сімейства і не є наступним поколінням “Союзів“, створених на основі радянської двоступінчастої міжконтинентальної балістичної ракети Р-7.
Це, як то кажуть, з іншої опери.
Насправді, нова російська ракета є спробою скопіювати… українську (точніше – радянсько-українську) ракету, яка вироблялася на українському заводі “Південмаш”.
“Союз-5” – це фактично копія української ракети-носія “Зеніт” / фото – Вікіпедія
“”Союз-5” – це фактично копія української ракети-носія “Зеніт”, – говорить УНІАН екс-радник голови Державного космічного агентства Андрій Колесник. – Системи, які там повинні використовувати, є фактично модернізацією тих, що були на “Зеніті”. Це стосується маршового двигуна першого ступеня, якому вони збільшили тяги. Те саме стосується системи управління”.
Експерт нагадав, що “Зеніт” на 70% складався з російських комплектуючих, тому росіянам було не дуже важко зробити умовну копію українського носія, адже у них залишилися креслення, успадковані від Радянського Союзу.
Що саме створили росіяни?
Суто концептуально “Союз-5” – це звичайна одноразова двоступенева ракета-носій середнього класу, яка може вивести на низьку навколоземну орбіту 17 тонн корисного вантажу. Це дещо більше, ніж виводив “Зеніт-2”, у якого цей показник при запуску з “Байконуру” становив близько 14 тонн.
Таким чином, “Союз-5” повинен зайняти нішу між російськими носіями типу “Союз-2” вантажопідйомністю до 9,2 тонни та ракетою “Ангара-А5” вантажопідйомністю до 24,5 тонни.
Забігаючи трохи вперед, зазначимо, що насправді ніякої потреби у “Союз-5” немає.
Згаданий вище “Союз-2” можна використовувати для пілотованих місій до МКС, вантажних запусків і виведення супутників. А для поодиноких запусків більш важких вантажів можна використовувати “Ангару-А5”.
“Союз-5” ні в чому не перевершує інші пострадянські носії. При цьому російська ракета виявилася значно важчою, ніж “Зеніт-2”. Якщо стартова вага останнього становила 450–460 тонн, то у “Союз-5” вона збільшилася до 535-ти.
“Союз-5” ні в чому не перевершує інші пострадянські носії / фото – Вікіпедія
Раніше екс-керівник російської компанії “S7 космічні транспортні системи” Сергій Сопов навіть назвав “Союз-5” ракетою “Зеніт”, що “підросла і потовстіла”.
Аби виправдати розробку ракети російська пропаганда намагалася зачепитися хоч за щось.
Так, кремлівські ЗМІ зробили піар з рідинного ракетного двигуна РД-171МВ, розробленого для першого ступеня “Союз-5”. Через дуже велику потужність РД-171МВ навіть отримав неофіційне прізвисько “Цар-двигун”.
Самі росіяни визнавали, що конотація є “поганою”, адже “Цар-гармата” ніколи не стріляла, а “Цар-дзвін” ніколи не дзвонив.
Ще більш показовим є те, що РД-171МВ виявився лише черговою модернізацією радянського РД-170, створеного у 80-ті. Для свого часу РД-170 дійсно був значною мірою проривним, однак сьогодні на Заході створюють і більш економні, і більш екологічні, і більш технологічні ракетні двигуни.
Маск давно доказав, що у сучасних технологічних умовах потужність ракетного двигуна не настільки важлива, як колись. Набагато важливішими є інші якості, наприклад, придатність до повторного застосування.
Один з найбільш яскравих прикладів – новий двигун Raptor від SpaceX. Це представник нового покоління метанових ракетних двигунів (РД-171МВ використовує як паливо керосин), який відрізняється не лише номінальною потужністю, а й революційною компоновкою.
Маск довів, що зараз потужність ракетного двигуна не настільки важлива, як колись. Один з найяскравіших прикладів – двигун Raptor від SpaceX / фото – Вікіпедія
Таким чином, можна виділити кілька основних мінусів “Союз-5”:
• Одноразовість;
• Відсутність будь-яких інновацій;
• Загальна недопрацьованість (через постійні переноси термінів);
• Відсутність комерційних перспектив.
До SpaceX, як до Місяця: навіщо росіянам нова ракета
Останній пункт є особливо важливим.
Ще будучи головою Роскосмосу, “скандальний” Рогозін розглядав “Союз-5” як інструмент, який дозволить РФ відвоювати помітне місце на ринку ракетно-космічних послуг.
Дійсно, спочатку все виглядало не так погано. Вартість одного запуску “Союз-5” оцінювали у 55-56 мільйонів доларів, що було навіть дещо менше ціни запуска Falcon 9, яку оцінюють у близько 70 мільйонів доларів.
Однак, по-перше, на відміну від “Союз-5” американська ракета вже літає, а по-друге (і це більш важливо) справжня космічна революція від SpaceX ще попереду.
Йдеться про нову ракетно-космічну систему SpaceX Starship, яка буде не лише найпотужнішою у світі, а й повністю багаторазовою.
Іншими словами, всі її компоненти можна буде повернути на Землю, що водночас зробить застарілими не лише одноразові, а й частково-багаторазові носії (як от, наприклад, Falcon 9 або Falcon Heavy).
Поки що Starship лише проходить випробування, тому казати щось конкретне передчасно. Сам Маск вважає, що згодом ціна запуска Starship може впасти до близько 10 мільйонів доларів.
Ракетно-космічна система SpaceX Starship буде не лише найпотужнішою у світі, а й повністю багаторазовою / фото REUTERS
Зараз це звучить занадто оптимістично, але, як показує досвід, Маск систематично, крок за кроком, йде до своєї мети. І, як правило, її досягає.
Санкції прилетіли в “Роскосмос“: чи є на ринку місце для Росії
Та головною проблемою для комерційного успіху “Союз-5” є не Falcon 9. І навіть не Starship. Головна проблема – це політична ситуація, в яку Росію загнала її верхівка.
“Все що стосується російського космосу, знаходиться під санкціями. Багато елементів, які використовуються у супутниках, мають західне походження. І тому отримати замовлення від країн, які використовують цю техніку, росіянам буде дуже важко”, – говорить УНІАН Андрій Колесник.
На думку фахівця, Росії також не варто розраховувати на підтримку Китаю, адже у Піднебесної свої плани щодо виходу на комерційний ринок ракетно-космічних запусків.
Зараз у китайців справжній бум ракет-носіїв. Це стосується, зокрема, приватних компаній, які роблять усе можливе, щоб знизити ціну запусків.
З Колесником погоджуються інші експерти ракетно-космічної галузі.
“Проєкт ракети “Іртиш” (раніше “Союз-5”) може мати передусім системні, а не суто інженерні обмеження, – говорить УНІАН директор Української асоціації високотехнологічних підприємств та організацій “КОСМОС” Павло Цюсьмак. – Йдеться про доступ до міжнародної кооперації, компонентної бази, фінансування, страхування запусків і глобального ринку комерційних пусків”.
За словами фахівця, конкурентоспроможність будь-якого сучасного носія визначається здатністю працювати в прозорій та передбачуваній ринковій екосистемі. За відсутності таких умов масштабування та комерційний успіх виглядають малоймовірними.
Загалом вся історія із “Союзом-5” вчергове демонструє глухий кут, в якому знаходиться космічна галузь Росії. Фахівці сходяться на тому, що для того, аби вона зрушила з місця, потрібно не лише зняття санкцій, а й кардинальне реформування всього “Роскосмосу”. З відмовою від пілотованої космонавтики, яка занадто важка, щоб тягнути її вперед, і акцентом на розвиток державно-приватного співробітництва, як це відбувається у країнах Заходу.
Звісно, що ніхто зараз у Росії це робити не буде, оскільки всі сили Кремля кинуті на знищення України. А отже, попереду у російської космічної галузі тільки ще більший занепад і деградація.
За матеріалами https://www.unian.ua/ Іллі Ведмеденко підготував провідний науковий співробітник музею, к.військ.н, С. Дружинін