МКС. Вчора….сьогодні…завтра…(2 частина)

У МКС вклали рекордні 150 мільярдів доларів. Це дозволило, зокрема, проводити там унікальні експерименти

За понад 20 років існування МКС розрослася до розмірів поля для американського футболу (майже 4 500 квадратних метрів) і важить 391 тонну. Станція зараз складається з 15 основних модулів – вісім американських, п’ять російських, один європейський та один японський.

Кожен має свою функцію. Так, у «Коламбусі» проводять наукові експерименти в умовах нульової гравітації, а в «Транквіліті» є туалет і система очищення повітря. Модуль «Купол» має сім ілюмінаторів для спостереження за космосом і Землею – саме звідти астронавти роблять ті дивовижні фото сходів і заходів Сонця, які на МКС можна спостерігати 16 разів на добу.

Міжнародна космічна станція є найбільш масштабним проектом людства з опанування простору за межами Землі. Загальна її вартість оцінюється в 150 мільярдів доларів – МКС називають найдорожчим створеним людьми об’єктом в історії. Тільки США витратили на неї понад 100 мільярдів, і ще 3-4 мільярди щороку – на її утримання.

Багато держав готові вкладати задля досліджень, які здебільшого стосуються існування живих організмів в умовах невагомості та низької гравітації. Такі дослідження дозволяють зрозуміти, як людство може забезпечити комфортні умови проживання за межами Землі.

Астронавти Террі Віртс (внизу) та Скотт Келлі перевіряють очі в лабораторії Destiny Міжнародної космічної станції в рамках постійних досліджень стану здоров’я зору в умовах мікрогравітації.

Одне з найбільш амбітних досліджень стосувалося змін, яких зазнає людське тіло під впливом мікрогравітації. У ньому брали участь американський астронавт Скотт Келлі, який був на МКС, і його брат-близнюк Марк, який перебував на Землі.

Їхні тіла порівняли після року перебування Скотта на станції. Астронавт схуд, його гени частково мутували — і деякі з цих змін не зникли й після повернення на Землю. Іншими словами, люди можуть пристосовуватися до життя в космосі. Провести експеримент, який це підтвердив, можна було тільки на МКС – бо наразі немає жодного іншого місця, де людина може провести рік у космосі.

Багато здобутків на МКС уже мають і безпосереднє практичне значення. Так, костюми для стимуляції м’язів, які астронавти носять в умовах низької гравітації, тепер застосовують для реабілітації людей із ДЦП та після травм. А спостереження за Землею з МКС допомогли вдосконалити прогнози погоди та стихійних лих.

Астронавт Роберт Кербім-молодший (ліворуч) та астронавт Крістер Фуглесанг під час будівництва Міжнародної космічної станції. На задньому плані розташовані Нова Зеландія і Тихий океан, 12 грудня 2006 року.

 

 

За весь час на МКС ніхто не загинув, але з кожним роком там стає все небезпечніше працювати. Більше ніж за 20 років існування Міжнародної космічної станції там побували 242 астронавти з 19 країн, більшість – зі США (152) та Росії (49). Одночасно на станції перебувають від трьох до шести людей: це число збільшувалося зі зростанням кількості придатних до життя модулів. У моменти зміни команд могло бути й до 13 астронавтів — щоправда, таке поки траплялося лише двічі.

Певна річ, робота на МКС пов’язана з низкою ризиків: це й космічна радіація, і атрофія м’язів через довге перебування в невагомості, й ізоляція, яка призводить до психологічних проблем. Найнебезпечнішою є робота у відкритому космосі. Час від часу астронавти виходять назовні – наприклад, для перевірки справності другорядних модулів чи виконання підготовчих робіт, щоби згодом можна було встановити нові шлюзи для стикування кораблів або замінити літій-іонні батареї. Попри те, що дії астронавтів відпрацьовані та злагоджені, трапляються й позаштатні ситуації. Так, у червні 2013-го вихід італійця Луки Пармітано у космос ледь не призвів до трагедії: через засмічення скафандра в його шолом почала надходити вода – загалом майже 1,5 літра. Якби місію вчасно не відкликали, Пармітано міг би захлинутися. А одного разу ледь не зірвала місію така дрібниця, як алергічна реакція на оці, через яку канадський астронавт Кріс Гедфілд, перебуваючи у відкритому космосі, на деякий час повністю осліп. Тому до космічних місій залучають і роботів – так надійніше.

Астронавтка Пеггі Уітсон, перша жінка-командир Міжнародної космічної станції, бере участь у виході у відкритий космос, 30 січня 2008 року.

Але й саме перебування на МКС стає все менш безпечним. Дедалі частіше на станції фіксують технічні несправності, переважно в російському сегменті: від дрібних поломок, як-от несправного туалету, до більш серйозних – іноді стаються витоки повітря. У січні вдалося виявити тріщину в корпусі російського модуля «Звезда», і є підозра, що вона не єдина. Крім того, система життєзабезпечення, тобто подавання кисню (вона в росіян окрема від американської), теж не раз підводила.

Поки що це некритично і не йдеться про аварійну розгерметизацію – але перспектива не дуже тішить. За прогнозами керівника польоту російського сегмента МКС Володимира Соловйова, численні елементи станції виходитимуть із ладу після 2025 року. А низку тих, які вже зараз відмовляються працювати, замінити неможливо. Тому «Роскосмос» говорить про майбутнє МКС як про економічно невигідну ідею.

Астронавтка Пеггі Уітсон (у центрі) плаває всередині шлюзу Quest Міжнародної космічної станції разом із Томасом Песке (ліворуч) та Шейном Кімбро перед їх виходом у відкритий космос, 13 січня 2017 року.

У США стан МКС поки що оцінюють більш оптимістично.             Джоел Монтальбано, керівник програми NASA, вважає, що станція спокійно працюватиме до 2028 року. У компанії Boeing, яка є основним підрядником проєкту МКС і підтримує його роботу, вважають, що навіть довше – до 2030-х. Системи життєзабезпечення, зв’язку та обладнання на станції періодично оновлюються. Наприклад, нещодавно з’явилися нові літій-іонні батареї – значно дієвіші за попередні. Словом, наразі повноцінно працювати нібито нічого не заважає.

Але це тільки слова: юридично існування МКС забезпечене лише до 2024 року — згідно з міжнародною угодою. І до цього часу її точно фінансуватиме уряд США. Після цього, імовірно, угоду продовжать до 2028-го, якщо проєкт ще буде актуальним для країн-учасниць.

Для Джима Брайденстайна, очільника NASA часів Трампа, питання потрібності МКС було принципово важливим.

 

«Я гадаю, було б трагедією, якби після всіх докладених зусиль ми мали б відмовитися від проєкту», — зазначав він.

Найвірогідніше, адміністрація Байдена теж зацікавлена в тому, щоб МКС і далі існувала. Але, схоже, логіка її фінансування зміниться.

Космічний корабель SpaceX Crew Dragon Endeavour піднімають на корабель транспортування SpaceX GO Navigator незабаром після посадки капсули разом із астронавтами NASA Робертом Бенкеном і Дугласом Герлі в Мексиканській затоці біля узбережжя Пенсаколи, штат Флорида, 2 серпня 2020 року.

Комерціалізація космосу, зокрема й проєкту МКС, — шлях, який цілком імпонує NASA. Перший важливий крок у цьому напрямку — запуск приватного космічного корабля Crew Dragon компанії SpaceX до МКС минулого року. Це прорив для американського космосу як в економічній, так і в іміджевій сфері: для доставки астронавтів на станцію Америці невдовзі стануть непотрібними послуги «Роскосмосу».

«Настав час для NASA спрямувати зусилля на опанування далекого космосу й дозволити підприємцям рухатися разом із нами», — зазначав нещодавно директор із розвитку комерційних космічних польотів NASA Філ Макалістер.

І це стосується не лише амбітних програм із висадки на Місяць та Марс, а й МКС, хоча реальних бізнес-проєктів, пов’язаних зі станцією, поки небагато.

Найбільш ініціативна компанія в цьому напрямку — Axiom Space: разом зі SpaceX вона планує доставляти на МКС туристів. Днями стали відомі імена перших щасливців, які вирушать у десятиденний «круїз» на станцію.

Інфрачервоне фото злету ракети SpaceX Falcon 9, на якій знаходиться космічний корабель Crew Dragon разом із астронавтами NASA Робертом Бенкеном і Дугласом Герлі на борту, 30 травня 2020 року.

Пошуково-рятувальна група підходить до російської капсули «Союз», в якій перебувають російський космонавт Сергій Прокоп’єв, американка Серіна Аунон-Ченселор та німецький астронавт Олександр Герст незабаром після посадки у віддаленому районі поблизу міста Жезказган, Казахстан, 20 грудня 2018 року.

Олег Павлюк  Олена Куренкова

(За матеріалами сайту https://hromadske.ua, підготував до випуску С.Дружинін)