МЕРІ ВОЛЛЕС ФАНК: КОСМІЧНИЙ ПОЛІТ, ВІДТЕРМІНОВАНИЙ НА 60 РОКІВ

Інколи мрії, наче скоростиглі плоди, «дозрівають» і здійснюються достатньо швидко. Але головна героїня нашого сьогоднішнього допису мала фантастичну Мрію і перетворила її у справжню велику Місію, яка очікувала на власну реалізацію … 60 років (!). За такий значний період хтось, можливо, забув би про свою мрію, інший – знайшов іншу, нову, перспективну, більш «заземлену» ініціативу, але не американка Мері Воллес Фанк.

Мері Воллес Фанк народилася 1 лютого 1939 року в Лас-Веґасі (штат Нью-Мексико). Зростала в умовах всепроникливої атмосфери художньої колонії в Таосі – американського мистецького феномену першої половини ХХ століття, що поєднав та об’єднав американських художників-абстракціоністів, тих, які по-особливому бачили світ.

Мальовнича природа додавала лету пані Фанк ще з раннього дитинства. Не даремно перша зустріч зі справжнім літаком відбулася, коли Мері Воллес був лише один рік від народження. На місцевому летовищі майбутня льотчиця і зореплавиця побачила велетенський (як їй здалося) американський транспортний літак Douglas DC-3. Маленька Воллі намагалася навіть покрутити і «підкорити» кермо літака-велета. Ось таке було перше знайомство, котре переросло у справжню любов! Вже пізніше були перші моделі літаків, про які вона могла розповідати годинами та перший справжній авіаурок … у дев’ять років. Доля була визначена: Стівенс-коледж, Державний університет Оклагоми і наближення впритул до тернистої, але такої бажаної авіаційної кар’єри.

Життєпис Мері Воллес Фанк означений прапором піонера і першопроходьця, зокрема у наступних позиціях:

  • перша авіаторка-інструкторка з питань польотів;
  • перша жінка-інспекторка Федеральної авіаційної агенції;
  • перша льотчиця-слідча з питань безпеки польотів у Національній раді з питань безпеки на транспорті;
  • «обрана серед обраних» – учасниця вже легендарного проєкту Mercury-13 (програми космічних польотів за участі групи у складі тринадцяти жінок, яка стартувала у лютому 1961 року, за півтора місяці до всесвітньовідомого гагарінського «Поїхали!»).

В її житті було багато перепитій та перешкод, вона неодноразово чула наступний аргумент в стилі: «Все добре, все чудово, але Ви – жінка». Незважаючи на подібний дискримінаційний мінор, Мері Воллес Фанк ніколи не втрачала оптимізму та проактивної позиції. Врешті-решт доля віддячила їй за ґрунтовну системну роботу та роки очікування.

20 липня 2021 року зі стартового майданчика у Техасі космічний корабель для суборбітальних подорожей New Shepard вирушив у десятихвилинні мандри у напрямку до реалізації найбільшої мрії Воллі Фанк, до якої вона прагнула упродовж останніх шістдесяти років, подолання стокілометрової лінії Кармана – умовної межі між атмосферою Землі та Космосом – і повернення на третю планету Сонячної системи.

Мері Воллес Фанк додала до свого «реєстру першовідкривача» ще декілька «пунктів-титулів», подолавши віковий рекорд своїх співвітчизників: астронавта й сенатора-демократа Джона Ґленна (1921 – 2016) та дослідниці-біохіміка, першої жінки-командирки Міжнародної космічної станції Пеґґі Еннет Вітсон.

«Я хочу скоріше полетіти знову. Я любила кожну хвилину цього. Я просто хотіла, щоб це тривало довше…», – зауважила наша героїня одразу після завершення цього зореплавно-туристичного рандеву. Побажаймо реалізації і цієї благородній місії, тому що Мрія є своєрідним дороговказом, мотивуючим до постійної кропіткої праці.

Матеріал підготував:

Владлен Орлов – кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник науково-дослідного сектору науково-освітньої та виставкової роботи Полтавського музею авіації і космонавтики, відділу Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.