Так сталося, що в родині Луки Ярошенка (21.04.1896 р.н., село Лютенськи Млини, Гадяцький повіт, Полтавської губернії – помер у 1995р.), старший син Геліос, маючи медичну освіту, у 60-ті роки став особистим лікарем космонавта № 2 Радянського Союзу – Германа Тітова.
У 1964 році, під час хрущовської «відлиги» Геліос Ярошенко служив у Державному науково-дослідному випробувальному інституті авіаційної і космічної медицини (ДНДВІ АіКМ) першої категорії, який був створений у 1959 році на основі Постанови ЦК КПРС та РМ СРСР «Про посилення науково-дослідних робіт у галузі медико-біологічного забезпечення космічних польотів». Інститут займався розвитком авіаційної та космічної медицини. Саме у цьому інституті у ті часи було розроблено програму підготовки космонавтів до першого польоту.
У 1935 році на базі сектора військово-повітряної служби Науково-дослідного випробувального інституту РСЧА було створено авіаційний науково-дослідний санітарний інститут РСЧА, який забезпечував перші в СРСР стратосферні польоти. У 1947 році він був перепрофільований в Науково-дослідний інститут авіаційної медицини ВПС. Він займався дослідженнями під час перших польотів геофізичних ракет та штучних супутників Землі з тваринами на борту.
Після виходу в 1959 році постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР № 22-10 «Про посилення науково-дослідних робіт у галузі медико-біологічного забезпечення космічних польотів» Науково-дослідний інститут авіаційної медицини був перетворений на Державний науково-дослідний випробувальний інститут авіаційної і космічної медицини (ДНДВІ АіКМ) першої категорії. Мета полягала у розвитку космічної медицини як нової галузі знання.
З 1959 року ДНДВІ АіКМ працював над створенням системи медико-біологічного забезпечення космічних польотів. ДНДВІ АіКМ розвивав напрямки:
авіаційної та космічної гігієни кабін та скафандрів, обмундирування та спеціального спорядження, харчування, авіаційної та космічної токсикології;
авіаційної та космічної фізіології з відділами висотної фізіології, прискорень та невагомості, фізіології слуху, мовлення та вестибулярного аналізатора, фізіологічної оптики;
спеціальних наукових досліджень із відділами медичного забезпечення безпеки польотів на ракетах, медичних досліджень впливу факторів космічного польоту, медичного відбору та підготовки екіпажів ракетних кораблів.
Під час служби в інституті Геліос Ярошенко займався питаннями забезпечення тривалих космічних польотів. У цей час відбувалися великі зміни. 13 березня 1964 року на засіданні Воєнно-промислової комісії Ради Міністрів СРСР було прийнято про переобладнання одномісного космічного корабля «Восток» у багатомісний «Восход». На цьому ж засіданні ВПС було дано доручення готувати екіпаж у складі космонавта, вченого та лікаря. Попередньо політ було заплановано на першу половину серпня 1964 року.
На виконання прийнятого рішення 14 березня 1964 року відбіркова комісія на чолі з генералом Миколою Каманіним терміново розпочала роботу з відбору кандидатів. До кандидатів були висунуті наступні вимоги: вік – до 40 років; зріст 160-175см; вага – до 80 кг. Геліос Лукіч Ярошенко за визначеними критеріями, як кандидат, підходив.
Наприкінці березня 1964 року з числа лікарів Центру підготовки космонавтів була сформована група з 30-ті чоловік. Медичну комісію пройшли 8 кандидатів, серед яких був і Геліос Ярошенко. Його допустили до подальшої спеціальної підготовки, але з часом, Мандатна комісія що вела безпосередню підготовку до польоту, його виключила зі списку кандидатів.
На початку 1965 року Геліос Ярошенко знову був включений до списку кандидатів у космонавти, як лікар. Він підготував програму з проведення хірургічної операції в умовах невагомості, але цього разу йому не вдалося пройти медичну комісію і до групи знову зарахований не був.
У 1966 році, старший науковий співробітник воєнного Інституту авіаційної і космічної медицини, кандидат медичних наук, полковник медичної служби Геліос Ярошенко, спільно зі своїми колегами з клінічного відділу Інституту, розробив та сконструював прозорий герметичний контейнер – операційний блок, у якому провів порожнинну операцію на кролику в умовах невагомості.
Хірург, зафіксований парашутною системою прив’язки, відзначив багато відмінностей і особливостей оперативного втручання в умовах невагомості. Наприклад, хірургічні інструменти (затискачі та ін) вертикально «спливали» над операційним полем, заважаючи проводити необхідні маніпуляції. Кров із вени випливала у вигляді «цигаркового» кільця диму, а артеріальна – могла розпорошуватися в об’єкті маленькими кульками, схожими на мильні бульбашок. Внутрішні органи «намагалися» вилізти з рани назовні. Хірург уже тоді зазначив, що звичні для медиків на Землі скляні ампульні препарати не годяться у невагомості, оскільки лікарські засоби розмазуються по стінках судини, що унеможливлює забір їх вмісту в шприц.
Основною складністю проведення хірургічних порожнинних операцій було те, що в умовах невагомості та активної вентиляції відсіків космічного корабля біологічні об’єкти (кров, гнійні маси та ін.) можуть потрапити у легені космонавтів, «налипати» на внутрішні поверхні об’єкта, продукти харчування та одяг. У цей період досліджень з’явилися обнадійливі повідомлення фахівців про гнотобіологічний спосіб проведення хірургічних операцій: на краї рани приклеювався спеціальний поліетиленовий пакет, насичений бактерицидним аерозолем, що дозволяє через кишені пропускати руки хірурга та інструментарій. Але у зв’язку з технічною складністю створення «стерильних» умов у космічному польоті, недоцільності мати на борту космічного корабля бригаду лікарів, які плануються на тому етапі космічних досліджень проведення лише орбітальних польотів різної тривалості, виявилося економічно вигідніше і швидше (за 3-4 години) організувати за медичними показаннями дострокову посадку космонавтів або скористатися рятувальними кораблями типу «Шатлл» або «Буран», які тоді вже розробляли. Тому основним завданням на той період було прогнозування можливих захворювань та навчання екіпажів методам надання само та взаємодопомоги на борту космічного корабля.
Досягненням дослідників Г.Л. Ярошенко та В.А. Чичкина стало те, що вони на підставі аналізу захворюваності членів екіпажів підводних човнів, які перебувають у тривалому автономному плаванні, розрахували ймовірність захворювань у космонавтів, які здійснюють польоти різної тривалості. Також ними були створені перші бортові аптечки і медичні укладки для різних типів космічних кораблів.
Вклад Геліоса Ярошенко, нашого краянина з Лютеньок в розвиток авіаційної та космічної медицини був гідно оцінений керівництвом випробувального інституту авіаційної і космічної медицини багатьма заохоченнями та нагородами.
Література:
- Іван Чайка. Лютенька – від Землі до космосу: Видавництво “Гадяч”, 2014, 514 с.
- И.Б. Ушаков, С.И. Нефёдов, В.В. Щербинский, В.В. Круговых. Испытатели космической техники: память и проблемы общественного признания: М., 2022, 58с.
- Е.А. Румянцев. Космонавты отряда №0. М.. Просвятитель, 20011, 215с.