Човникові операції в музейній експозиції

Під керівництвом вчителя, краєзнавця, дослідника історії авіаційної і ракетної техніки, одного з творців і керівника Музею «Історія села Висока Піч» Житомирського району, давнього друга Полтавського музею авіації і космонавтики (завдяки йому ми маємо в музеї його чудові моделі літаків, що брали участь в операції, створений ним з нагоди 80-річчя цієї операції фотофільм «Спільні крила» тощо) Вадима Броніславовича Дацюка вихованець краєзнавчого гуртка при музеї «Історія села Висока Піч», старшокласник Тетерівського ліцею Олександр Вікторович Самолюк написав краєзнавчо-дослідницьку роботу «Човникові операції в музейній експозиції».

З люб’язного дозволу автора і керівника ми розміщуємо цю роботу на сайті нашого музею.

Доктор історичних наук І. Пістоленко

Краєзнавчо-дослідницька робота експедиції

«Моя Батьківщина—Україна»

в напрямку

«Із попелу забуття»

Виконавець роботи: Самолюк

Олександр Вікторович,

учень 10 класу

Тетерівського ліцею,

вихованець краєзнавчого гуртка

при музеї «Історія села Висока Піч»

Високопічського ліцею,

телефон:0962241722.

Керівник: Дацюк

Вадим Броніславович,

керівник гуртка

Високопічського ліцею,

телефон:09674774855.

Зміст

Історична довідка……………………………………………………………….4

Відмітка на карті в Полтавському музеї………………………………….4

Тінь «Ліберейтора»…………………………………………………………….5

Житомирянин—учасник операції «Френтік»……………………………6

Експозиція стендових моделей «Операція «Френтік»………………9

Основна ідея спільного музейного проекту……………………………11

Нотатки по створенні стендової діорами……………………………….13

Заключна частина…………………………………………………………….15

Використана література…………………………………………………….16

Додатки…………………………………………………………………………..17

Історична довідка

Майже 80 років тому, в червні—вересні 1944 року, на території України відбувалась подія, що ввійшла в історію як «Операція «Френтік» (Шалений). Таку кодову назву мала найбільша спільна операція ВПС США та СРСР в ході Другої світової війни. Точніше, це човникові рейди стратегічної авіації США для ударів по найважливішим стратегічним об’єктам військово-промислового комплексу Німеччини і її сателітів, які виконувались наскрізними польотами бомбардувальників типу В-17 та винищувачів Р-51 і Р-38 за маршрутами в трикутнику: «Великобританія—Україна—Італія». З 02.06.44 по 19.09.44 в семи місіях «Френтік-1»-«Френтік-7» було проведено 15 наскрізних рейдів та 3 рейди з поверненням на Полтавський аеродромний вузол: Полтава, Миргород, Пирятин, де базувалась авіація союзників. Всього—2207 бойових вильотів. (Див. додаток 1). Головні події розгортались на Полтавському аеродромному вузлі. А що ж об’єднує Житомирщину з цією тематикою? Відповідь на це запитання розкриває тема цієї роботи.

Відмітка на карті в Полтавському музеї

В експозиції Полтавського музею авіації і космонавтики, приуроченій операції «Френтік», є невеличка карта-схема, на якій відмічені місця базування літаків союзників та місця здійснення вимушених посадок в час проведення згадуваної операції.(Додаток 2).Одним із синіх кружечків, як місце здійснення аварійної посадки, відмічено і Житомир. Якщо точніше—аеродром Скоморохи (в повоєнний період—авіабаза Озерне). На той час злітна смуга аеродрому була без твердого покриття. Тому важка авіація ним не користувалась. За архівними даними до кінця травня 1945р в зоні відповідальності Червоної Армії була здійснена 161 аварійна посадка американських літаків різних типів, а саме: 73 бомбардувальники Б-17 «Літаюча фортеця», 73 бомбардувальники В-24 «Ліберейтор», 14 винищувачі Р-51 «Мустанг», один важкий винищувач Р-38 «Лайтнінг». Окрім цього—один «Галіфакс», чотиримоторний бомбардувальник Королівських ВПС Великої Британії. В списку місць посадок важких літаків ні Житомир, ні Скоморохи не вказані. Отож, тут мала місце вимушена посадка винищувача типу Р-51«Мустанг» в останній 7-й наскрізній операції «Френтік-7», коли літаки цього типу зазнали багато ушкоджень в районі Варшави. На жаль, детальної інформації за місцем події встановити нині не можливо, оскільки музей в Озерному був розформований і припинив своє існування в 2017р. Проте в ході вивчення теми все ж виявився досить цікавий факт.

В 1944р в Скоморохах базувався 586 жіночий винищувальний авіаполк ППО. В його складі воювала старший лейтенант Марія Кузнецова, будучи командиром ескадрильї. За війну вона здійснила 170 бойових вильотів, в тому числі і в складі жіночої ланки молодшого лейтенанта Катерини Буданової, що воювала під Сталінградом. Із трійки Литвяк, Буданова, Кузнецова (вказаний порядок на лівому фото додатку 3) лише остання дожила до перемоги. Марія Михайлівна в 1943р стала дружиною майора Жукотського Володимира Павловича(праве фото додатку 3), командира 802 винищувального авіаполку ППО, що захищав Полтавський аеродромний вузол в час операції «Френтік». Дана тема щодо особистих стосунків учасників операції досить цікава. Крім шлюбної пари Кузнецова—Жукотський відома ще одна подружня пара в час проведення згадуваної операції: старший льотчик 101ГвВАП старший лейтенант Борис Дєментьєв і механік по радіозв’язку сержант Марина Михайлова, яким відведена діорама «Що нам готує новий день…»( додаток 4). Дані факти вивчаються в нині популярному напрямку історичної науки—«побутовій історії», де на перше місце виходять стосунки людей, предмети повсякденного застосування, сюжети буденних днів історичних подій. Тому такий матеріал і фігурує в діаграмному проекті, що в музеї с. Висока Піч. Але на часі інший сюжет.

Тінь «Ліберейтора»

В ході операції «Френтік» для човникових рейдів нашими союзниками застосовувались лише бомбардувальники В-17, винищувачі супроводу Р-51 і важкі винищувачі Р-38, та військово-транспортні С-47. Вся інформація про склад сил ВПС США і СРСР подана на схемі додатку 6. Тому досить екзотично виглядають фото з бомбардувальником В-24 «Ліберейтор». Звідки він міг взятись то на засніжених просторах України, то в Криму, а то і на аеродромі в Полтаві? (див додаток 5 верхній ряд архівних фото).

Відповідь досить проста. Справа в тому, що авіабаза в Полтаві розглядалась не тільки як місце базування авіації союзників і обслуговуючого персоналу. Вона мала і інші цілі в ході проведення операції. Це транзитний пункт військово-дипломатичних делегацій союзників, збірний пункт членів екіпажів збитих і пошкоджених літаків і, як наслідок—пункт прийому самих літаків, що здійснювали вимушені посадки на території підконтрольній військам Червоної Армії. Ось чому екіпажі пошкоджених над Німеччиною американських літаків приймали рішення продовжувати політ на схід і здійснювали посадки при першій можливості, знаходячись уже за лінією фронту. Пілоти таких літаків відправлялись в Англію через Іран, а підбиті машини оглядала спеціальна комісія союзників і вирішувала питання щодо подальшої долі матеріальної частини. Із згадуваних 162-х літаків лише 18 були повернуті в ВПС США. Іншим віднайшлось досить несподіване застосування. Чотиримоторні літаки В-17 і В-24, зібрані із кількох машин в одну, ставали навчальними машинами для пілотів 45-ї авіадивізії ВПС СРСР в час підготовки до освоєння вітчизняного аналога американського Б-29—Ту-4. Саме така була доля B-24H-30-F0 № 42-94829, що 14 серпня 1944р здійснив вимушену посадку в 30км західніше Коростеня на Житомирщині. Після ремонту машина була передана в 890 БАП і застосовувалась як навчальна в Казані. На фото нижнього ряду додатку 5 цей літак станом на 03 липня 1948р, а поруч—реконструкція його загального вигляду після ремонту, спричиненого аварійною посадкою на Житомирщині.

Житомирянин—учасник операції «Френтік»

Одним із учасником тих подій був уродженець Житомирщини Метельський Федір Петрович. Народився в 1920році в с. Леонівка Миролюбівської сільської ради Житомирського району. Закінчивши 10 класів Миролюбівської середньої школи, продовжив навчання в Коростишівському педагогічному технікумі, по закінченні якого працював вихователем Ушомирського дитячого будинку Коростенського району Житомирської області. В 1940 році призваний Коростенським мійськвійськоматом в армію. В Баку закінчив окружну школу авіаційних спеціалістів і служив у 82-у ВАП. З 1942 року—сержант, механік по озброєнню авіазагону управління 8-го корпусу ППО. Учасник операції «Френтік» в якості спеціаліста по озброєнню винищувальної ескадрильї ППО. Після війни закінчив Гомельське військове училище і служив в підрозділах Київської армії ППО. В званні майора в 1961 році був звільнений в запас. Пізніше отримав звання «підполковник». Проживав в Житомирі. Помер в 2010р. В 2004 році Федір Петрович передав до школи, де він навчався, два фото зі свого сімейного альбому, копії яких в 2009 році отримав музей у Високій Печі (додаток 7).

Першу з цих фотографій Федір Петрович подарував із свого фронтового життя як учасник операції «Френтік». На ній він другий ліворуч у першому ряду своєї ескадрильї. На той час—механік по озброєнню літака Р-40 «Кіттіхаук». Винищувачі цього типу постачались в СРСР із США по ленд-лізу і відразу за сюжетом фото виникло кілька запитань. Скажімо: пілоти ескадрильї позують на фоні літака Р-40, який на той час ніде не згадувався в доступних матеріалах по темі човникових операцій. А виявилось, що саме «Кіттіхауки» використовувались в якості нічних винищувачів, які не змогли протидіяти нальоту німецьких бомбардувальників по Полтавському аеродромному вузлі в ніч на 22.06.44. Тоді американці втратили на землі 45 бомбардувальників. Загинуло двоє американців та вісімнадцять наших бійців і командирів. Після цієї катастрофи цілий місяць союзники польотів не проводили, а «Кіттіхауки» почали заміняти іншими винищувачами.

Отож, Р-40 в Полтаві були, але повернемось до фото.

Незвичним на ньому є факт наявності рятівних жилетів у пілотів, що використовувались в час польотів над морем. І це ж на Полтавщині! Неймовірно!!! Інший факт: трохи дивне прізвище командира—капітан Браво (на загальній фото він в центрі). Тому виникає запитання про національність цієї людини. Виявляється, що повна назва командира ескадрильї 481 ВАП Хосе Марія Браво Фернандес – Ермоса (1917-2009). Він іспанець, воював на боціі республіканців в громадянській війні в Іспанії 1936-1939 рр. Збив 10 (за іншими даними 23) ворожих літаки. Після поразки республіканців виїхав до СРСР, де в Харкові навчався в машинобудівному інституті. З початком війни в 1941 р. служив в диверсійних спецпідрозділах в Білорусії та в районі Таганрогу. З 1942 р. – в авіації. Займався переправленням винищувачів із Ірану до СРСР. Ось чому на пілотах рятівні жилети. Саме пілоти 481-го авіаполку забезпечували переліт радянської делегації в 1943 р. на Тегеранську конференцію керівників країн-союзниць по антигітлерівській коаліції:США, СРСР і Великобританії. В числі питань конференції—проблема човникових операцій авіації союзників. Всі пілоти винищувачів були нагороджені орденами Вітчизняної війти 2-го ступеня.

Ще одне запитання: «В яку пору року виконувалось фото?» І пілоти, і техніки одягнуті по літньому. Але офіцери в кашкетах, а солдати та сержанти в шапках… Крім того – у офіцерів на кітелях відсутня нагорода, про яку говорилось вище.

Із усього відміченого можна зробити наступний висновок: ймовірніше, що колективне фото ескадрильї було виконане десь в кінці 1943 р. ще до операції «Френтік», але відразу після повернення групи пілотів із Тегерану, оскільки на фото весь склад ескадрильї, що було рідкісним на той час. А Метельський Федір Петрович, із цієї ескадрильї, нині єдиний встановлений учасник операції «Френтік» із Житомирщини із наявними оригіналами та копіями фотографій, послужного списку та автобіографією (додаток 8). Документи отримано із архіву Житомирського обласного військомату. В 2019 р. на заняттях гуртка історико-технічного стендового моделювання бувшої Високопічської ЗОШ №1 за сюжетом описаних подій була виконана невеличка діорама до колекції загального проекту під назвою «Авіамеханіки». І на обласній виставці-конкурсі з історико-технічного стендового моделювання в тому ж році вона отримала найбільшу кількість балів у своїй номінації. На діорамі зображено регламентні роботи з винищувачем типу Р-40 авіатехніками в період війни 1941-1945 рр. (додаток 9). Подібну роботу виконував механік авіаескадрильї Метельський Федір Петрович, як і багато інших воїнів тих далеких подій…

Експозиція стендових моделей «Операція «Френтік»

Безумовно, що в тематиці човникових операцій є багато цікавих фактів, щоб повертатись до «Френтіка» знову і знову. Адже ця тема через ідеологічне протистояння в другій половині ХХст між СРСР і США у нас, фактично, не висвітлювалась. Тому така інформація справді постає із попелу забуття.

І в 2017 році в час проведення Першого Всеукраїнського Музейного Форуму за ініціативою президента Всеукраїнської Асоціації працівників музеїв технічного профілю професора Гріффена Леоніда Олександровича виникла ідея створення спільного експозиційного проекту. За домовленістю—з однієї сторони в ньому приймав учать Полтавський музей авіації і космонавтики ім Ю.Кондратюка, з іншої—моделісти Високопічської ЗОШ І-ІІІст №1 Житомирського району, де до того часу уже були певні напрацювання вказаної тематики. За ідеєю проекту—полтавчани забезпечували проект літературою та вели консультативну роботу, а житомиряни представляли мінідіорами з загальною історико-технічною тематикою. Першу роботу з колегами проводила завідуюча науковим відділом музею доцент Пістоленко Ірина Олександрівна, другу частину виконував разом із вихованцями керівник гуртка історико-технічного стендового моделювання Дацюк Вадим Броніславович. Всього представлено 16 тематичних діорам. Презентація роботи відбулась в час Другого Всеукраїнського Музейного Форуму і викликала великий інтерес як у науковців, так і у інших учасників Форуму. (Див додаток 10).

Слід відмітити, що стендовими моделями називають такі моделі прототипів історичних і сучасних зразків техніки, які виготовлені в певному масштабі з найбільшою точністю. Взагалі—це не діючі моделі. Тобто такі, що не рухаються в тривимірному просторі. Але вони мають містити повну інформацію на історичний чи сучасний об’єкт в плані його зовнішнього геометричного вигляду, часткової чи повної структури внутрішніх частин, елементів технологічних та розпізнавальних надписів з камуфляжем чи фарбуванням. Точно такими критеріями повинні володіти і моделі будівель, фортифікаційних споруд, елементи доріг, магістралей чи інших технічних об’єктів, якщо вони подаються в комплексі в з моделями техніки. Правильність зображення людей, тварин, рослин—теж невід’ємна складова стендового моделювання. Все перелічене, виготовлене разом, становлять діорамну композицію історико-технічного стендового моделювання.

А згадувані діорамні композиції нині розміщені в шкільному музеї «Історія села Висока Піч» Високопічського ліцею Житомирського району. Для них виділено окреме приміщення, що носить назву «Експозиція військово-історичної мініатюри» (додаток 11). Кожен виріб занесено до книги реєстрації експонатів музею. До складу експозиції нині входять 19 діорам, стендові моделі військової техніки різних історичних часів, довідникова та спеціальна література, особисті речі та артефакти військово-історичної тематики.

Нижче—узагальнена інформація на експозиційну колекцію діорам.

Для зручності огляду мінідіорам вони розділені на три блоки. В першому композиції ВПС Армії США. Тут шість діорам, кожна з яких має свою історичну основу, закріплену блоком архівних матеріалів: фото, літературний опис, документальні свідчення. Точно так сформовані і інші блоки. Короткий опис першого блоку. Тут два сюжети з військово-транспортною авіацією: «На шляху до Полтави» про те, як відправлялись на фронт пілоти літаками типу ДС-3; «На аеродромі в Англії» з літаком С-45 та групою офіцерів командного складу ВПС США. Композиції з винищувачами супроводу: Р-51 лейтенанта Хофера «Зліт на світанку» і Р-38 полковника Літтона «На старті «лайнтнінг». Композиція «Брати по зброї» на фоні джипу «Віліс». Головна діорама з «літаючою фортецею» Б-17 лейтенанта Вільямса, але сюжет навколо літака спирається на кілька архівних фото для розширення сприйняття розмаху співпраці авіаторів союзних армій (додаток 15).

В другому блоці представлена авіація країн-агресорів. Зрозуміло, що основу складають Люфтваффе, яким виділено три сюжети: «Зеніт примарливої слави» про пілотів винищувальної авіагрупи, які воювали на заході; «Підбиті крила Люфтваффе» про розвідувальну авіацію Німеччини та «Вогонь «Кропив’яника» про бомбардувальні сили, які нанесли удар по Полтаві в ніч на 22.06.44 р. Крім того—винищувачі Румунії і Японії. Перші прикривали свої нафтопромисли в районі Плоєшті в час човникових рейдів, про другі піде мова в кінці роботи.

Третій блок присвячений радяньській стороні. Тут виділено три групи мінідіорам. Авіацію ППО представляють роботи «Як-9 борт 16», «Що нам готує новий день…» з Р-39, «Авіамеханіки» з Р-40. Зенітникам приурочені два сюжети: «На війні як на війні» з артилеристами корпусу Русіянова та «Незакінчений репортаж» про жіночу кулеметну обслугу сержанта Хліханової, яка загинула в час бомбового удару ворога. Ще два сюжети стосуються підрозділів забезпечення: «Фронтова пошта і По-2» та «Віддаймо шану жінці» про трудових подвиг полтавчанок.

Фото експонатів експозиції подано у додатках 12-13, про яку можна сказати: «Перша на Житомирщині і єдина на Україні»!

Основна ідея спільного музейного проекту

Проект розпочинався як співпраця музею і технічного гуртка, що працював на базі загальноосвітньої школи. І виникало закономірне побоювання того, що роботи вихованців гуртка, учнів 8-10 класів, не зможуть в повній мірі висвітлити загальну картину діорам. Адже під діорамою розуміють подання композиції із моделей та фігурок людей і тварин, що розміщені на імітованій рельєфній поверхні з урахуванням впливу зовнішнього середовища і технологічної діяльності людини в певному історичному просторі. Тут потрібна не тільки точність в створенні моделі прототипу, а і зуміти органічно вписати її в динаміку батальної дії. Зазвичай—діарамну тему моделіст обирає самостійно, виходячи із досвіду роботи та наявних комплектів виготовлених моделей і матеріалів до них: фарби, клеї, грунтівки тощо. Але в цьому проекті головним було придбання відповідної моделі, що відповідала історичній дійсності. Скажімо: американці прилітали до нас виключно на бомбардувальниках типу Б-17 модифікації «G». Звісно, можна було б придбати модель Б-17Е, але тоді це суперечило історичній достовірності, хоча для пересічного глядача це не мало б ніякої ролі!

Інший важливий момент полягав у тому, щоб при наявних засобах відтворити реальну картинку на основі фотодокументів. Що тут було важливо? Знову певні «дрібнички», ось як така. Важкі винищувачі ВПС Армії США Р-38 потребували спеціальних злітно-посадочних смуг, як і бомбарувальники. На аеродромах полтавського авіаційного вузла це були металеві злітні смуги, створені із спеціальних металевих секцій. Точно так, як на аеродромах Англії чи Південної Італії. Їх вкладанням займались, в основнаму, жіночі бригади аеродромного обслуговування. Це досить важка праця! Адже одна така секція важила 42кг із габаритами: довжина 3м85см, ширина 48 см і їх потрібно було вкласти 250 тис. квадратних метрів. І це за півтора місяці! Зрозуміло, що цей момент необхідно було висвітлити в проекті, виготовивши самостійно десяток таких секцій в масштабі 1:48. Тобто – довжина моделі секції 8 см, ширина – 1 см. Ось така «дрібничка» забрала 2 тижні занять гуртка. Проте в реальності, показуючи на діорамі процес вкаладання секцій злітних смуг, отримано досить реалістичну картинку, як на фотокомпозиції додатку 12. Там же вказано і назву діорами –«Віддаймо шану жінці…», сюжет якої висвітлює трудовий подвиг звичайних полтавчанок в страшне лихоліття війни.

В музейній справі досить важливе значення має факт, як пересічний відвідувач сприймає ту, чи іншу інформацію. Для кращого усвідомлення переглянутого в музеї використовується технологія «імітації присутності». В чому її особливість? Тут слід відмітити, що людське око так створене, що ми чітко бачимо об’єкт в секторі 28°. І якщо розміститись біля діорами так, щоб очі були на рівні її основи, то спрацьовує згадуваний ефект—людині здається, що вона знаходиться від місця дійства на відстані 20-30 м і картинка, яку вона розглядає, ніби, «оживає» в її уяві, як на фотокомпозиції все того ж додатку 14. Кожна ж діорама має свою назву в загальній ідеї проекту: від архівних матеріалів і ретро-фото до реалістичних мінідіорам.

А як це вдалося втілити в життя—може служити один із ланцюжків проекту, поданий в додатку 13. Сам додаток 13 є не що інше, як один із слайдів фотофільму, про який піде мова в заключній частині.

Нотатки по створенні стендової діорами

Для прикладу розглянемо головні етапи створення історико-технічної мінідіорами для музейної експозиції. Візьмемо уже згадану діораму про технічне обслуговування винищувача Р-40 (додаток 9),що має назву «Авіамеханіки». В основі—архівне фото Метельського Ф. .П..,що в додатку 7. Виходячи із фото—уточнюємо список необхідних стендових наборів, та матеріалів для створення виробу.

Отож, спочатку про стендовий набір, точніше—набори, оскільки для роботи потрібні будуть заготовки різних виробників і різних виробів. По літаку: це модель Р-40 в масштабі 1:48 китайської фірми Hobby Boss (за каталогом № 85801), та елементи із двох комплектів фігурок пілотів і техніків української фірми ІСМ у все тому ж масштабі 1:48—каталогові №№: 48081, 48084. Із першого набору потрібні моделі зразків технічного обладнання: домкрати, стіл, інструменти і тд, а із другого—фігурки людей.

Час роботи над виробами: модель літака виготовляється протягом 6-и занять гуртка, моделі технологічного обладнання виготовляються за 4, фігурки—за три заняття гуртка. Сюди ж входить і час на фарбування та тонування виробів. Для фарбування слід мати набір акрилових фарб, скажімо—української фірми ХоМа, номери за каталогом: HOM-SET01(02;18). Виготовлення основи діорами вимагатиме мати додатковий набір олійних художніх фарб, як приклад—комплект із 12-и кольорів французької фірми Lefranc (810117). Розміщуються вироби на заготовці ДВП, на якій зімітовано поверхню стоянки літака без додаткових захисних фортифікаційних споруд. Заготовка-підставка виготовляється протягом 2-х занять гуртка після чого ще на одному занятті фіксуються моделі техніки та фігурки людей. Всього—16 занять, протягом яких один вихованець гуртка другого року навчання виконує весь об’єм робіт. У випадку колективної роботи із 3-х осіб потрібно 5-6 занять.

Слід відмітити, що вказаний виріб належить до числа найлегших мінідіорам всього проекту. Скажімо, для діорами «Віддаймо шану жінці» (додаток 12) лише на самостійне виготовлення секцій злітно-посадочних смуг потрібно 4 години. І це при наявності двох автомобілів та восьми фігурок людей з чітко підготовленою імітацією грунтової поверхні аеродрому. Ця діорама відноситьсся до робіт середньої скадгості. Діорами високої складності в проекті міснять багатомоторні літаки чи зразки системи ППО аеродрому.

Досить часто у пересічних відвідувачів та працівників відділів культури і музеїв постає риторичний запит про «ціну питання» того чи іншого сюжету мінідіорам, тобто – скільки коштує виріб. Зрозуміло, що однозначно встановити ціну на кожен виріб не можливо, оскільки кожен сюжет є неповторним і ніде не зустрічається. З іншогобоку – промислові набори для діорам були придбані в різні роки за ціною того часу. Адже робота над проектом розпочалась задовго до Першого Форуму і , в цілому, тривала вісім років. Розглянемо «вартість питання» для останнього сюжету, створеного в кінці 2022року. Це мінідіорама «Десь на Тихому океані» (додаток 14), на якій представлено сюжет з історії авіації імператорського флоту Японії. Чому він тут? Вперше американці запросили дозволу у радянського керівництва на розміщення своїх баз саме на Далекему Сході після нападу Японії на головну базу Тихоокеанського флоту США Перл-Харбол в грудні 1941 р. Пізніше це питання постійно піднімалось і за задумом американців досвід «Френтіка» мав переміститись в зону бойових дій проти Японії після розгрому Німеччини. Правда, ці наміри не здійснились. Отож, про «ціну питання» станом на початок 2022 р. Розглянуна діорама відноситься до середніх, відповідно до насичення сюжету. Тут представлений винищувач А6М2 «Зеро», позашляховик «Кураган», три фігурки людей: пілот, водій авто і фотокореспондент. Фотокамеру для кореспондента потрібно було виготовити самостійно. Рельєф місцевості рівнинний із насиченням рослинності. До цієї, як і кожної діорами, додається інформаційний листок для зручності відвідувачам, які бажають отримати більше інформації. Промислові набори літака і авто від японського виробника, фірми Tamiya (код за каталогом 61016 і 32558) по 650грн. Разом—1300грн без врахування вартості фарб, клеїв та інших матеріалів, не кажучи вже про трудові затрати. Проте, матеріальна складова, хоча важлива, та все ж не головна. Адже створення композицій, які розкривають одну із маловідомих сторінок історії викликають лише позитивні емоції і у авторів проекту, і у відвідувачів музею

Заключна частина

У 2024 р. минатиме 80-а річниця з початку проведення човникових авіаційних місій під кодовою назвою «Операція «Френтік». Готуючись до цієї дати у наш, дуже важкий час, у музеї «Історія села Висока Піч» був створений фотофільм «Спільні крила». Це знову частина спільного проекту у співпраці музеїв Полтави і Високої Печі. Крім вступної і заключної частини, він складається із п’яти частин, короткий зміст яких нижче.

В частині «Війна, політика, фокстрот» розповідається про основи започаткування повітряного наступу союзників на військово-промислові об’єкти Німеччини і її сателітів в 1943 р. Тут і офіційні зустрічі, і тактико-технічні характеристики бомбардувальників, і фото формацій літаків. Але ще є цікавий момент, пов’язаний із своєрідною «візиткою» льотчиків-бомбардувальників – піснею в стилі фокстроту, що стала однією із найпопулярнійших мелодій часів Другої світової війни.

Частина «Криваве небо війни» присвячена негативним наслідкам повітряного наступу союзників в 1943 р., та спробам «роботи над помилками».

Наступна частина – «Від Тегерану до Полтави» містить розповідь по започаткуванню та втіленні в життя ідеї човникових операцій, що отримала назву «Операція «Френтік». Тут же і пам’ятні заходи в новітній час.

Дві наступні частини відносяться до музею у Високій Печі. Частина «Стендовий моделізм і музейна справа» стосується спеціальної експозиції, де зібрані як мінідіорами, так і ретро-фото, науково-популярна література та документи вказаної тематики, в тому числі місцевого матеріалу. Ще одна частина фотофільму присвячена іншим експозиціям музею, де фігурують історико-технічні доробки у вигляді моделей прототипів техніки, доступних для відвідувачів, яких станом на 31.12.23 було 1233 особи з різних куточків України. Для порівняння: за 2022 р. в музеї побували 619 відвідувачів.

Із цієї кількості лише 5-10 осіб щось чули про операцію «Френтік», а для решти – це дійсно проект «Із попелу забуття». Отож, музей «Історія села Висока Піч» чекає всіх бажаючих відвідати його експозиції

Використана література

Кальний Д. П. У зведеннях про це не повідомлялось. Полтава : «Криниця»,1994.
Марк Дж. Конверсіно.Спільна війна. К .: К.І.С., 2015.
Операція «Френтік»: Збірник документів та матеріалів ./ Упоряд.: П. Т. Тронько, О. Г. Бажан, Ю. З. Данилюк. К .: «Рідний край», 1999.
Операція «Френтік»: цікаві факти із Житомирщини/ В. Б. Дацюк. Питання історії наукти і техніки. 2019. № 11-12.
Пістоленко І. О., Дацюк В. Б. Операція «Френтік» в моделях і діорамах. Матеріали Другого Всеукраїнського Музейного Форуму. Переяслав-Хмельницький: 2019.